Кiт Армстронг

img

«Будучи піаністом, я перебуваю в постійних пошуках звуків, які неможливо забути. За останні роки у мене було багато таких моментів, коли я грав на роялі C. Bechstein» .

Кіт Армстронг

Кіт Армстронг народився в 1992 році в Лос-Анджелесі. У віці п’яти років почав писати музику і незабаром після цього отримав перші уроки гри на фортепіано. Крім того, у малюка виявилися виняткові здібності в області математики, природничих наук та іноземних мов. Сьогодні Кіт Армстронг виступає на найпрестижніших концертних майданчиках світу, серед них – Віденське музичне товариство, Консертгебау в Амстердамі, Королівський фестивальний зал в Лондоні, Берлінська філармонія, «Лейсхалле» в Гамбурзі, Кельнська філармонія, концертний зал NHK в Токіо, Королівські музеї витончених мистецтв в Брюсселі. Молодий музикант працює з провідними диригентами, серед них – Ріккардо Шайи, Крістоф фон Донаньї, Манфред Хонек, Кент Нагано, Джонатан Нотт і Еса-Пекка Салонен.
Палкий шанувальник камерної музики, Кіт Армстронг регулярно виступає в складі тріо – разом зі скрипалем Андрієм Бєловим і віолончелістом Адріаном Брендель. А нещодавно він спробував себе в ролі акомпаніатора. Молодий музикант, що володіє настільки різноманітними талантами, встиг здобути популярність і як композитор. Шість разів він був удостоєний премії імені Мортона Гулда для молодих композиторів, що присуджується Нью-Йоркським Фондом ASCAP. Замовлення на написання музики Кіт Армстронг отримував, зокрема, від Лейпцігського «Гевандхаус» і швейцарського оркестру «Музична колегія Вінтертура». Асоціація «Концерти Баха» з Франкфурта-на-Майні замовила Армстронгу Концерт для кларнета. А його фортепіанний тріо Stop laughing, we’re rehearsing! ( «Припиніть сміятися, ми репетируємо!») Було записано на диску. Композиції Кіта Армстронга публікуються у видавництві Edition Peters.
Кіт Армстронг вже виступав за роялем «Бехштейн» в цілому ряді престижних концертних залів, серед них – берлінський Концертхаус, Пісенний зал (Лідерхалле) в Штуттгарті, Стара Опера у Франкфурті-на-Майні, Тонхалле в Дюссельдорфі, Парко-делла-музика в Римі і багато інших.

Фото: © Neda Navaee, Gregor Willmes

slide1
slide1
slide1
slide1


У 2009 і 2010 роках Кіт Армстронг три рази з великим успіхом виступив в циклі фортепіанних бехштейнівських вечорів. У 2011 році на фестивалі Ліста у Веймарі грав на роялі C. Bechstein, а також на «Бехштейні», що належав самому великому композитору. З тих пір Кіт Армстронг, граючи в великих концертниx залах, наприклад, в Берлінськoму «Концертхаус», зупиняє свій вибір на «Бехштейні». У 2015 році на лейблі Sony Classical вийшов диск з творами Франца Ліста у виконанні Кіта Армстронга, записаний в Церкві Ісуса Христа в берлінському районі Далем – на концертному роялі С. Bechstein D 282. Крім того, був зроблений цілий ряд відеозаписів молодого музиканта, що грає на «Бехштейні»:
Кiт Армстронг: плей-лист в Youtubе

Symphonic Scenes

img

Кіт Армстронг, учень Альфреда Бренделя, в своєму новому альбомі контрапунктно об’єднує власні композиції і твори Ліста, Баха і Лігеті. Для цього молодий піаніст вибрав оркестрові п’єси Ференца Ліста в фортепіанних транскрипціях самого композитора. Крім трьох «Мефісто-вальсу» в програмі представлені «Нічне ходіння», «Урочисте поховання Тассо» і «Слава Польщі». Запис було зроблено в знаменитій церкві Ісуса Христа, що в берлінському районі Далем.

Міцні узи, що зв’язували Карла Бехштейна і Ференца Ліста, стали основною причиною того, що при виборі інструменту піаніст зупинився саме на бехштейнівському роялі. Крім того, характерне бехштейнівське звучання чудово гармоніює з манерою гри самого Кіта Армстронга, з його надзвичайно віртуозною технікою і при цьому дуже чуттєвим туше. Особливість нового альбому в тому, що за три дні, відведених для його запису, Кіт Армстронг дав два приватних концерти. І 90 відсотків із записів, які тепер можна почути на диску, зроблені під час приватних концертів, причому 85 відсотків – із запису другого концерту. Піаніст прекрасно відчуває аудиторію, йому важливо відчувати її віддачу: «Концерт, сценічне виконання твору представляють для мене відправну точку будь-якій інтерпретації. Тому під час запису намагаюся грати так, ніби виступаю перед публікою. Хочу сконцентруватися на клавіатурі фортепіанній, а не комп’ютерній – при подальшій обробці записаного матеріалу» .
В результаті Кіту Армстронгу вдалася «прозора інтерпретація, яка переслідує повний розвиток звуку, але жодним чином не прагне винести на перший план епічні ефекти» (А. Ренчіковскі, PianoNews)